Годзо Сіода

Переглянути відео

Засновник школи Йошінкан Годзо Сіода (1915 — 1994) народився 9 вересня в Токіо, в сім'ї сильного і впливового лікаря. Сіода Годзо був другим дитям в сім'ї, його батько (Сіода Сєїчи) був лікарем-педіатром. Сіода Годзо виховувався в щасливій обстановці, його батьки дуже м'яко відносились до виховання дітей. Будучи маленьким і хворобливим дитям, Годзо благополучно пережив дитячі роки лише завдяки медичному мистецтву свого батька.

Сіода боровся і перемагав всі хвороби, стаючи сильнішим. Кожен ранок перед школою він вставав о 4 годині ранку і здійснював пробіжки по парку. Під вольовим керівництвом батька юний Годзо отримав хороше виховання.

Годзо Сіода рано виявив цікавість до бойових мистецтв, яка збереглась на все життя. У будинку його батька, як це характерно для того часу, жили багато учнів і асистенти, які вчилися у нього і допомагали по господарству. Для того, щоб вони не байдикували, коли були вільні від навчання або роботи, і знаходилися в хорошій формі, доктор Сіода заохочував заняття учнів в школі Дзюдо, створеній при будинку. Ця школа називалася «Йошінкан», що в переведенні означає «Палац (будинок) розвитку духу».

Батько Сіоди вважав, що саме бойові мистецтва ідеально підходять для зміцнення тіла і духу.    Безліч різних майстрів викладали в Йошінкані, серед них були Онума Сенсей, викладач Дзюдо з поліцейського відділення Ецуя, Сиіна Сенсей, викладач Кендо з поліцейського відділення Хисаматсу. «Йошінкан додзьо» було відкрите не лише для студентів батька Сіоди, але і для дітей знайомих і пацієнтів. Сіода Годзо займався Кендо і Дзюдо в додзьо батька.

Молодий Сіода мріяв поступити у військову академію, а для цього потрібно було проявити величезні зусилля, оскільки конкурс був дуже високий! Доводилося багато займатися, щоб підвищити рівень знань і фізичну підготовку, а цьому сприяли заняття бойовими мистецтвами. Батько Сіоди вважав, що для кар'єрного зростання корисно працюватиме на території Манджурії і Монголії, і одного дня директор школи (пан Мунетака Абе) в якій вчився Сіода прийшов в гості і сказав, що Університет Такусеку дуже личить для тих, хто хоче розвиватися на території Манчжурії і Монголії. Прохідний бал в інститут був невисокий, тому Сіода концентрувався на поліпшенні свого фізичного розвитку.   Пан Мунетака Абе допоміг молодому Сіоде і іншим разом, коли прийшов з розповіддю про Айкідзюцу. Відвідуючи вранці храм, він звернув увагу на дівчину, яка вранці займалася там. Міс Такако Кунігоси дала йому координати «Уєсіба додзьо», де вона тренувалася Айкидзюцу під керівництвом відомого майстра Моріхея Уєсіба, пізніше за засновника Айкідо. Отримавши запрошення в «Уєсіба додзе», Пан Абе був вражений побаченою технікою і бесідою з Уєсіба Сенсєєм. Глибоко захоплений він відразу ж прийшов в будинок до батька Сіоди і сказав, що його синові потрібно негайно поступити на вчення до Уєсіба Сенсея.

23 травня, 1932 роки, о 5 годині ранку Сіода Годзо прибув в «Уєсіба додзе». Після всіх формальностей Уєсіба Сенсей приступив до демонстрації. Маючи непоганий досвід в кендо і дзюдо, молодий Сіода скептично віднісся до чистої, стриманої техніки, яку він побачив. Відчувши таке відношення, Уесіба запропонував йому атакувати і, миттю, молода людина виявилася на підлозі, потираючи голову, після невдалої спроби ударити ногою.

Дзюдо Сіоди виявилося настільки неефективним в порівнянні з технікою Айкі-Дзю-Дзюцу, що 23 травня 1932 г, приголомшений Годзо у віці 17 років поступив в школу, відому як Дзігоку, або «диявольське». До війни ще не сталося переходу до «м'якого» стилю Айкидо. І тренування в додзе Уесіби були дуже жорсткими, за що школа і отримала своє прізвисько. У той час 39-річний Моріхей Уесіба був на вершині своїх можливостей. Сіода був прийнятий як «учі- деші» (ближній учень, послідовник) «Кобукан додзе». У той час ближні учні вставали о 5 годині ранку і займалися до 9 вечора. При всій жорсткості умов поступити в «Кобукан додзьо» можна було лише при хороших рекомендаціях. Те, що викладав у той час Уєсіба, називалося Айкібудо і, по суті, було синтезом Такеда-рю і сучасного Айкідо.

Будучи ще школярем, юний Годзо міг відвідувати лише ранішні заняття, для цього йому доводилося вставати в четвертій ранку. Пізніше, коли батько зажадав від нього подумати про своє майбутнє, Годзо вирішив присвятити себе повною пригод, життя учасника «відновлення» Монголії. Як частина своєї підготовки до майбутніх випробувань, Годзо вирішив залишити школу на два роки і повністю присвятити себе заняттям айкідо.

Сіода закінчив університет в квітні 1941 р. і у віці 26 років був направлений до Китаю для участі у військових діях. Велику частину військового часу Сіода провів в Китаї, попавши до Пекіна як ад'ютант генерала Шунроку Хатина. Він багато раз знаходився на волосок від смерті.

У 1946 р., коли військові дії припинилися, Сіода повернувся до Японії і знов почав займатися в Моріхей Уесіба. Але в 1950 р. Сіода залишив вчителя і почав розвивати свій власний напрям, який він назвав Йошінкан на честь додзьо свого батька. Вчитель Уесіба, якому вже було більш шістдесяти років, поступово перетворював своє бойове мистецтво на спосіб духовного розвитку. Сіода ж, як засновник нового руху і тому відомий під титулом «Канте», вважав за краще зберегти вихідні ефективні в єдиноборстві методи, які вивчав до війни. Згодом школа Йошінкан завжди відрізнялася витривалістю і хорошою підготовкою своїх представників і ефективністю їх техніки. В результаті вона і до цього дня залишається школою підготовки армії і поліції, що віддається перевага.

У 1954г. організація «Суспільство продовження життя» спонсорує показові виступи по Айкідо, де група Сіоди отримує найвищі оцінки і пізніше за допомогою директора банку «Томін» в 1955г. будується перший додзе в районі «Тсукудо Хачиман». З цієї миті Йошінкан Айкідо стало відомим по всій Японії, США і в Європі. На початковому етапі розвитку напряму Йошінкан, О`Сенсей Уесіба досить часто проводив семінари в Тсукудо Хачиман чиє додзьо, тим самим підтримуючи напрям Сіода Годзо.

У 1961г Моріхей Уесіба оцінює заслуги і рівень Сіоди Годзо вищою мірою в айкідо — 9 дан. У тойже час, в Йошінкан посилюються відмінності з Айкікаєм, який очолює Киссемару Уєсіба. Сиода дотримується ефективної техніки Айкідзюцу, якій учив до війни Уєсіба і не підтримує переходу до «м'якого» Айкідо. Сіода Сенсей був проти перетворення Айкідо на подібність танцю, абсолютно не придатного в поєдинку.

Годзо Сіода часто вибирали для показових виступів перед особами міжнародного значення — такими, як Японська Королівська Сім'я, Принцеса Александра з Великобританії і Роберт Кенеді із США. Кенеді був представлений Годзо Сіода Ясухіро Накасоне, який потім став прем'єр-міністром Японії. Під час свого візиту в Йошінкан Кенеді пояснював Сіоді, наскільки сильні, витривалі і добре підготовлені його охоронці. Він гордо стверджував, що вони ні чому не дивуються і нічого не бояться, і запропонував Сіоде випробувати їх. Один з дуже міцно складених охоронців несподівано схопив Сіода, в якому всього 150 см зросту і близько 55 кг ваги, і штовхнув його. Без коливань і роздуму Сіода застосував технікові Йонкаджо, легко уклавши кремезного охоронця на підлогу обличчям вниз.

Кенеді це дуже побавило, і він жартома запропонував розігнати своїх охоронців і набрати собі охорону з школи Есинкан. У написаній пізніше книзі Кенеді, описуючи цей інцидент, згадує, що його охоронець того ранку не поснідав. Ми ніколи не взнаємо, в якій мірі це було причиною того, що він не зміг перемогти людини удвічі меншої ваги. Цей цікавий випадок ясно показує, що навіть проти добре тренованих і фізично розвинутіших противників правильно виконана техніка матиме бажаний ефект.  У 1989г. за допомогою Фреда Хайнеса, Жака Поєта, Марка Беккера, Тсутому Чіда, Ясухіса Сіода і Хітоші Накано, Сіода Сенсей починає працювати над створенням International Yoshinkai Aikido Federation (IYAF). У 1990-1991г. IYAF була сформована.

17 липня 1994г., після багатьох років викладання Айкідо, засновник школи Есинкан, Великий Майстер, Соке Сіода Годзо помер, залишивши після себе безцінну спадщину.  Видатний внесок Сіоди у розвиток японських бойових мистецтв і, зокрема, Айкідо був визнаний Міжнародною Федерацією Бойових Мистецтв, яка привласнила йому почесний 10-й дан і титул Мейджін, – Великий Майстер.

Пізніше він був визнаний лідерами всіх військових мистецтв і нагороджений званням «Му-дан» (поза Данів) і також визнаний Культурною Цінністю Японії.